Ми звикли чути про ромів, поляків, румунів, угорців, але й забуваємо про інші національні меншини, які також живуть в Закарпатті. Ви щось знаєте про азербайджанців? Якщо ні, тоді це шанс познайомитись з азербайджанською сім’єю та більше дізнатися про їх традиції та життя.
Історія наших головних героїв, розпочинається з самого дитинства. Гасанов Заман народився в м. Ленькоран, а його жінка – Маммедова Разіят – в м. Закатали. З дитинства вони пам’ятають, як проводили Новий рік для азербайджанців – Новруз Байрам. Це свято проходить навесні з 20 по 21 березня, коли день і ніч рівні і проходять по 12 годин. Таким чином можна сказати, що це прощання із зимою і зустріч весни. Заман розповів, як проходило це свято для нього:
Ми з друзями, за 15 днів до свята, вночі ходили до сусідів, наряджались в різні костюми та грали на різних інструментах. Сам я грав на барабані. Вбиралися по-різному, але головне, щоб нас не впізнали. Нам потім, за наші міні перформанси, давали грошей. А ще було таке, що ми стукали у двері до сусідів і щойно вони відчиняли двері, ми одразу кидали один капелюх до них у квартиру, а вони заповнювали його солодощами, грошима та всілякими дрібничками, а потім ставили на поріг, і ми спритно вихоплювали свої подарунки та йшли до інших сусідів.
Поки хлопці бавилися і ходили до сусідів, у дівчаток все було по скромному. Вони готували солодощі для святкового столу. Ось що про це говорить Разіят:
Ми з дівчатками сідали і не тільки готували солодощі, а й прикрашали їх різними візерунками. Припустимо той же шакер-бура. Ми брали пінцет і на м’якому тісті малювали. Кажуть, у кого красивіше виходило, та й готова була вийти заміж. Також особливістю цього свята є те, що на столі обов’язково має бути сім страв, які починаються на букву “с”.
Досі всіх цих традицій дотримуються й дотепер, як, наприклад, усіма відомий Рамадан – місяць обов’язкового для мусульман посту. Протягом місяця мусульмани відмовляються від прийому їжі, пиття, куріння та інтимної близькості. Піст починається з початку світанку і закінчується після заходу сонця. Суть Рамадану полягає не в тому, щоб очистити свій організм, а в тому, щоб відчути, як живуть бідні люди, які голодують і зрозуміти, що варто дорожити будь-якою крихтою хліба.
Разіят та Заман є представниками різних етносів Азербайджану. Одна аварка, а інший – талиш. Вони познайомились, коли Заман переїхав навчатися в військове училище, де жила його майбутня дружина. Ну і після довгого спілкування справа дійшла до сватання. Заведено проводити три сватання: перший раз, одна сторона відправляє запрошення і дає відмову на шлюб, вдруге відбувається те ж саме, але вже запрошення надсилає інша сторона, а вже втретє молодят благословляють і бажають міцного шлюбу. Якщо говорити про весілля, то їх зазвичай два, весілля для сторони дружини і весілля для сторони чоловіка, але Заман і Разіят вирішили об’єднати і провести тільки одне свято. Наречена одягає білу, розкішну сукню і білі підбори. Заведено на підошві підборів писати імена подружок нареченої і чиє ім’я зітреться першим, та й далі виходить заміж.
Ось уже й весілля позаду і час будувати плани на майбутнє, яке вони вирішили облаштувати в Україні, а саме в місті Мукачево. Але чому саме Україна і Закарпаття?
Причина проста, – каже глава сім’ї Гасанов, – тут сестра моя проживає. У році так 2007 я вирішив навідати її і пробув у Мукачеві 3 місяці, і мені вистачило цього часу, щоб зрозуміти, наскільки тут красиво і спокійно.
Цікавий факт, у Замана були одногрупники українці, які підтримали свого товариша і навіть навчили його української та російської мовам. Довго не думаючи, сім’я вирішила переїхати і ось уже як 15 років, вони живуть у Закарпатті.
Як ви адаптувалися до нового місця й оточення?
Багато що встигло статися. Мій чоловік спочатку займався експортом деревини, потім перейшов на ресторанний бізнес, а тепер уже є головою фонду релігійної організації мусульман на Закарпатті. Я ж, в свою чергу, не змінювала свою спеціальність і стабільно працювала масажисткою, але тільки тепер я перейшла на новий рівень і з гордістю можу заявити, що працюю косметологом і фахівцем із корекції фігури, – коментує Разіят.
Основною особливістю ресторанного бізнесу Замана було меню, в якому були всі традиційні страви та солодощі азербайджанської родини:
У нас була незвичайна кухня. Ми скрізь кладемо лавангін, це така начинка для курки і риби, але ми також використовуємо її під час готування баклажана. Потім у нас є запіканка під назвою кюкю, фісінджан – добавка до плову, звичайний розсипчастий плов, люля-кебаб, шашлики, шаурма, бастурма, долма з виноградного листя. Ну і загалом у нас дуже різноманітна кухня, але, на жаль, довелося закрити бізнес.
Після закриття кухні, чоловік не довго сидів без роботи і створив релігійну організацію для мусульман на Закарпатті. Заман знає багато людей, які сповідують іслам, але жодного разу не бачив організацій для них. Ну і після цього він вирішив узяти цю ініціативу на себе:
Річ у тім, що в нас, на відміну від християн, ховають людей зовсім за іншими звичаями. Тобто у нас людей у труну кладуть у білому простирадлі, а не в одязі. А також є проблема в тому, що мусульман ховали слов’яни або інші мусульмани без молитви, а це важлива частина. Тож нам виділили місце на цвинтарі і я проводжу похоронні ритуали для своїх братів.
Всі ми знаємо про конфлікт між Азербайджаном і Вірменією, який дуже схожий на сьогоднішню війну Росії з Україною, але як наші герої та й сам Азербайджан ставиться до України і який бік приймає у війні?
Ми всією душею любимо Україну і безумовно перебуваємо на її боці. Нам знайома ця ситуація і наш народ прекрасно розуміє хто лиходій, а хто герой. У мого чоловіка є благодійний фонд “Спалах”, куди надходить допомога з Німеччини. Але ясна річ ми, живемо вже тут 15 років, але Азербайджан теж крупно допомагає нам. Наприклад наша нафтова компанія SOCAR доставляє солярку і це не єдине, чим допомагає наш народ Україні.
Дивовижно те, наскільки багатонаціональним є Закарпаття, але ще дивовижніше те, що кожен народ може показувати, розповідати і розвивати історію своїх традицій, звичаїв і культуру за межами своїх рідних територій. Ось як наприклад наші сьогоднішні гості, які познайомили нас ближче зі своїм східним життям перебуваючи далеко від своєї батьківщини і допомогли розширити наш світогляд.
