Колись толерантність була символом прогресу. Вона означала, що суспільство стало мудрішим, зрілішим, готовим приймати різні культури, погляди, стилі життя. Це було про повагу до інакшості, про здатність бачити людину передусім як особистість, а не як носія певних ідей чи переконань. Але щось пішло не так. Сьогодні толерантність перетворилася на інструмент боротьби. Замість свободи ми отримали страх висловитися. Замість прийняття — нав’язування. І це змушує задуматися: що ж сталося з тим поняттям, яке колись було синонімом гармонії?
Сучасний світ вимагає бути толерантним, але не у класичному розумінні цього слова. Тепер толерантність — це обов’язок підтримувати всі ідеї, навіть якщо вони суперечать твоїм цінностям. Якщо ти не погоджуєшся — тебе звинувачують у ненависті. Це особливо видно в соціальних мережах, де будь-яка незручна думка може викликати хвилю осуду, загроз і навіть втрату роботи.
Достатньо сказати щось, що не вписується в «правильний» дискурс, і ти опиняєшся під прицілом. Чи можна назвати це толерантністю? Колись вона означала можливість для всіх висловлюватися, але зараз це перетворилося на тотальну цензуру. Люди бояться казати правду, бо знають: якщо їхні слова не сподобаються комусь, їх знищать.
Ще кілька десятиліть тому свобода слова була однією з найбільших цінностей людства. Ми пишалися тим, що можемо вільно говорити, дискутувати, мати різні точки зору. Але сьогодні все більше людей замовкає. Їм простіше не висловлюватися взагалі, ніж ризикувати бути «скасованими». Толерантність більше не про взаємну повагу. Вона перетворилася на ідеологічний контроль, у якому дозволено лише одну сторону правди.
Але проблема ще глибша. Толерантність у наші дні стала виправданням для всього. Будь-яку поведінку можна захистити, просто назвавши опонентів «нетерпимими». Люди перестали брати відповідальність за свої вчинки, бо завжди можна сказати: «Ви мене дискримінуєте». У такій реальності суспільство перестає розвиватися, адже замість справжньої рівності ми отримуємо абсолютну вседозволеність. І найгірше, що в цій новій «толерантності» немає місця справжньому діалогу. Люди розділилися на табори, кожен з яких вважає свою правду єдино правильною. Якщо ти не згоден, ти автоматично стаєш ворогом. Це руйнує саму ідею толерантності, адже вона завжди мала бути про взаєморозуміння, а не про боротьбу.
Ми втратили баланс. Толерантність не означає погоджуватися з усім. Вона означає можливість жити поруч, навіть якщо наші погляди різні. Вона не про примус, а про вибір. Не про страх, а про свободу. Можливо, ще не пізно повернути толерантності її справжнє значення? Можливо, ми ще можемо навчитися чути одне одного, а не просто вимагати схвалення? Бо якщо суспільство продовжить рухатися нинішнім шляхом, ми ризикуємо отримати не світ гармонії, а світ страху, в якому кожен боятиметься сказати щось зайве. А це — найгірше, що може статися з людством.
